Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 912/3974/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі № 912/3974/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" до приватного акціонерного товариства "Креатив" про визнання додаткової угоди дійсною,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до відповідача про визнання дійсною додаткової угоди від 07.04.2015 року № С14-00378/1 до договору поставки товару від 22.09.2014 року № С14-00378, у зв'язку з досягненням згоди щодо всіх істотних умов, про що свідчать обставини подання ПрАТ "Креатив" зустрічного позову в іншій справі, в якому розрахунок вартості товару ним здійснено з урахуванням цієї додаткової угоди.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2015 року (суддя Змеул О.А.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року (судді: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 22.09.2014 року між сторонами було укладено договір поставки № С14-00378, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність покупця (відповідач), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року на умовах договору.

Пунктом 4.2 договору сторонами визначено, що для оприбуткування покупцем поставленого товару продавець надає покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого товару по ціні 1000 грн., виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п.п. 4.3-4.3.1 договору.

Умовами пунктів 4.3-4.3.1 договору передбачено, що ціна товару з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1 договору, встановлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної додаткової угоди, але не пізніше 1 лютого 2015 року, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1 договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки за кожну фактично поставлену тонну партії товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2 договору, так і бути меншою.

У разі збільшення курсу НБУ долара США на дату укладення додаткової угоди визначення ціни більш ніж на 0,2 грн. у порівнянні із курсом НБУ долара США на дату здійснення покупцем оплати ,вказаної в п. 5.1 договору, розмір перерахованих коштів для здійснення нарахування 16% річних підлягає перерахунку у визначеному в договорі порядку.

За п. 4.5 договору у випадку неотримання покупцем до 01 лютого 2015 року додаткової угоди визначення ціни, покупець складає та направляє покупцю додаткову угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 01 лютого 2015 року. Складена та направлена таким чином додаткова угода додаткова угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до п. 4.7 договору для розрахунків на підставі додаткової угоди визначення ціни формується Акт визначення кінцевої ціни та вартості товару з врахуванням вимог розділу 4 договору.

Згідно з п. 4.9 договору попередня сума договору (виходячи з первісної ціни) - 450 000 грн.

У пунктах 5.1 - 5.2 договору сторонами погоджено, що покупець зобов'язується здійснити оплату товару на умовах передоплати у сумі, вказаній в п. 4.9 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури.

Остаточний розрахунок (доплати покупцем або повернення коштів продавцем) здійснюється після фактичного отримання товару згідно з умовами договору та проведення досліджень поставленого товару на відповідність його якості вимогам п. 2.1 договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (п. 4.3) та Акта визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п. 4.6 договору.

23.09.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою узгоджено положення договору стосовно визначення якості товару (п. 2.4 договору).

Договір та додаткова угода від 23.09.2014 року № 1 до договору підписані сторонами та скріплені печатками.

Продавцем виставлено покупцеві рахунок на оплату від 24.09.2014 року № 153 на суму 450 000 грн., який покупцем оплачено в порядку п. 5.1 договору 02.10.2014 року, що підтверджується копією виписки по рахунку за 02.10.2014 року.

15.05.2015 року позивачем на адресу відповідача направлено лист від 07.04.2015 року № 33, за змістом якого позивач просив зафіксувати ціну поставки соняшника в межах ринкових цін в регіоні, а саме - 10 050 грн. з ПДВ, а також провести кінцевий розрахунок за договором.

Одночасно позивачем на адресу відповідача направлено для підписання додаткову угоду від 07.04.2015 року № С14-00378/1, Акт переоцінки насіння соняшнику від 07.04.2015 року № 1, а також рахунок на оплату від 07.04.2015 року № 80.

Таким чином, позивач в односторонньому порядку провів переоцінку насіння соняшнику, поставленого відповідачу у період з 07.10.2014 року по 08.11.2014 року.

Загальна вартість поставленого товару у кількості 485080 тонн після переоцінки (з урахуванням здійсненої відповідачем передоплати в сумі 450 000 грн.) складає 4 352 098,70 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2015 року у справі № 912/2346/15, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" до приватного акціонерного товариства "Креатив" про стягнення 4 387 178,70 грн. заборгованості за договором поставки від 22.09.2014 № С14-00378 року задоволені частково в сумі 35 080 грн., в частині позову про стягнення заборгованості в сумі 4 352 098,70 грн. відмовлено.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про визнання додаткової угоди до договору поставки дійсною.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові обгрунтовано відсутністю підстав для визнання спірної додаткової угоди дійсною та обранням позивачем неналежного способу захисту свого права.

Норми ст. 20 ГК України та ст.16 ЦК України передбачають право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також визначають способи судового захисту. Проте, такий спосіб захисту як визнання договору дійсним зазначеними нормами не передбачений.

Чинне цивільне законодавство передбачає можливість визнання договору дійсним лише у випадку недотримання сторонами умови про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору (ст. 219, 220 ЦК України). Втім, позовна заява не містить такого мотиву.

Так, згідно з п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2015 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 і частиною другою статті 220 ЦК України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (частина друга статті 16 ЦК України, частина друга статті 20 ГК України).

За ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що примірники спірної додаткової угоди до договору ПрАТ "Креатив" не було підписано, тобто, між сторонами не було досягнуто згоди щодо остаточної ціни насіння соняшнику, а відтак не доведено, що сторонами внесено зміни до договору поставки шляхом підписання в установлених порядку та формі спірної додаткової угоди до договору поставки, відповідно до вимог ст.ст. 639 і 640 ЦК України.

Таким чином, оскільки фактичною підставою позову є внесення змін до договору поставки у зв'язку з переоцінкою вартості товару, без згоди на це іншої сторони, то заявлена позивачем вимога про визнання спірної додаткової угоди дійсною за відсутності підстав, визначених ч. 2 ст. 219 і ч. 2 ст. 220 ЦК України, не відповідає установленим законом способам захисту прав та законних інтересів, а тому судами було правильно відмовлено в позові.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірної додаткової угоди дійсною та обгрунтовано відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко